Ми не помітили дощу,
Що лив безперестанку,
Тоді з тобою я була
До самого ранку.
Жаркі цілунки дощ змивав,
Та все сильніше лив,
А ти їх знову дарував,
По тілі розгубив.
Дві хмари у одне злились,
Грім стогне знов і знов,
Ту спрагу, що була колись,
Заповнила любов.
Холодних крапель ніжний жар
Всю землю осипав,
Та пестив жадібно, а дощ...
Нічого він не знав!
Мелькнула блискавка, стріла
Пронизала тіла...
Зник раптом дощ,
Пропав, пройшов,
Негода утікла.
Забути як шалений дощ?
Він слід в серцях лишив.
А може то був тільки сон,
Якого ти хотів?
|