Пт, 22.11.2024, 02:48
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Руденко Сергія [17]
Поезія Паламарчук Любові [48]
Поезія Rebantrop [4]
Радчук Марина [2]
Штанько Ігор [120]
Редчиць Іван [57]
Наталія (natasha00125) [6]
Петрук Наталія [30]
Май [41]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Житомирщини категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Паламарчук Любові
 

КАТ



КАТ

Палаче мій, карай скоріш,
Кнутом, да так, щоб кров не змити,
Бажанням бачу я гориш
Скоріш із світу мене зжити.

І ось нарешті душить біль,
Удари плоть мою шматують.
Страждає тіло, чути хлист -
Це кати наді мной глузують.

Клейо рабини на мені,
Яке ганебне існування,
На згадку шрами по-спині,
Та жити все ж ще є бажання.

Неволя дихать не дає
Лиш мрії вільні, наче в полі
Від цього легше не стає,
Бо мушу я скоритись долі.

Стерплю знущання, біль стерплю,
На зло катам сміятись буду,
Їх сміхом дзвінким погублю
Нехай це знають всі й по-всюду.

Я кату щиро посміхнусь,
Загляну в злі суворі очі,
Зубами в плоть його ввіп*юсь
І катуватиму що ночі.

Він пам’ятатиме мене:
І мою кров і мої сльози,
А смерть моя – це гріх його,
Страшних прокльонів моїх грози.

© Любочка Паламарчук, 2009рік

Додав: lyu4450 (02.11.2011) | Автор: © Любочка Паламарчук
 
Розміщено на сторінці: Поезія Паламарчук Любові

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2678 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): кат, поезія, Біль, почуття, відео

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
avatar
1 maja • 09:42, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Гарний вірш і відео, але поправте чуть граматичні помилки. Наприклад,
"Кнутом, та так...", "щоночі"
avatar
2 Asedo1949 • 15:27, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Емоційно вірш і відео дуже важкі. Душу гнітить щось невимовно важке, якщо на папір лягають такі слова, але не про це зараз мова. Русизми( кнут- батіг, всюду- всюди) Наголос( однина кАт- множина катИ), потім у вірші йде мова про ката, але в другому катрені їх стає чомусь багато. Від наголосу залежить ритм вірша. "Їх сміхом дзвінким погублю" а чи не краще: їх дзвінким сміхом погублю, і наголоси на місці, і ритм не нарушений. Прошу тільки на критику не ображатися, щоб чогось досягти, треба не раз і упасти. Бажаю успіху!
avatar
3 lyu4450 • 16:57, 02.11.2011 [Лінк на твір]
Та ні, про яку образу може йти мова, я навпаки вдячна за здорову критику, адже це новий, свіжий погляд людей, котрі в цій справі розуміються. і зі сторони краще видно недоліки, так що дякую Вам дуже:) happy happy :)
avatar
4 Nemo • 01:20, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Гнітюче, однак, якось, по своєму вишукано. Працюючи адвокатом, у мене відразу ж зринули в пам'яті кілька недавніх жорстоких справ домашнього насильства. Ніби знову пережив. Надіюсь, це вигадана історія? Водночас: важко усвідомити, як з такою емоційністю, майже ненавистю, можна написати, не відчувши... 5.0.
avatar
5 lyu4450 • 16:20, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Дякувати Богу ця історія не з мого життя, нічого подібного ніколи не переживала...
До написання цього віршу надихнув історичний фільм "1612", а точніше герой фільму - раб Андрійко, ось саме той момент, коли героя побили батогами надихнув мене.
avatar
6 Nemo • 23:13, 03.11.2011 [Лінк на твір]
Дійсно, дякувати Богу... Тоді просто - натхнення. Так тримати! up
avatar
7 lyu4450 • 00:24, 04.11.2011 [Лінк на твір]
Дуже Вам дякую:) :) :) :)
avatar
Любочко, прочитала цього вірша і картинка ожила перед моїм зором, пригадалося, наче сама щось схоже колись переживала уже... Виявляється, що у мене є схожий вірш про останній бій амазонки на ім'я Магдалена, вірш щоправда не вигаданий, а передає мої відчуття з мого сну, у якому я була у тілі цієї амазонки, яка загинула на полі бою... мені залишилося зранку лише занотувати свої відчуття... shy

Оніміло плече,
Бо під серцем – роз’ятрена рана.
Перед моїх очей
Чорних хмар пошматовані плями.
Ось тремтить рука в ката,
Бо втомилась чекати на жертву.
Надто пізно втікати.
Чую подих холодної смерті.

Знавісніла юрба
Вимагає видовищ кривавих.
Я давно не раба!
На спочинок душа має право.
Перед зором моїм
Все життя, наче кадри, спливає.
Завершились бої,
Спокушає мене небо раєм.

Так незвично мені –
Моє серце надривно не б’ється.
Бачу Янгола тінь,
Він незримо до мене сміється.
На аренах життя
Усі битви за правду скінчила.
Магдалена пішла…
Вільний дух Вам у спадок лишила!...
shy
avatar
11 lyu4450 • 15:26, 23.11.2011 [Лінк на твір]
А вірш і справді гарний у Вас!!!! up
avatar
9 stuhiya • 11:57, 04.11.2011 [Лінк на твір]
Вірш справді сильний.Правда віє від нього смертельним подихом,аж комахи по тілі,але хіба може бути інакше,коли пишеться про тему насильства.Якщо виправити помилки-цей вірш посяде гідне місце серед усіх інших.Це талановито.Натхнення вам,Любочко.
avatar
12 lyu4450 • 15:27, 23.11.2011 [Лінк на твір]
Щиро дякую))
avatar
10 1952mikael • 23:23, 05.11.2011 [Лінк на твір]
Прекрасно, емоційно, талановито! Будьте добрі, замініть русизми "Палаче" і "по-всюду"


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz