Підніму руки, враз у небо скочу,
Як літачок, летіти в ньому хочу,
Бо мрію, щоб тендітні руки-крила
Блакитна далечінь мої зловила.
Я більше не сидітиму в сторонці,
Бо хмарки дивні бачу у віконці,
Журавлик там неголосно курличе,
У небеса безмежні друга кличе.
Здіймаюсь. Все лечу дедалі вище,
За мною вітерець весняний свище,
Незвично, ненароком навіть лячно,
Промінчик в очі б’є мені невдячно.
Маленькі хмарки,
мов легкі пір'їни,
Я в них, мов гість казкової країни,
Внизу дерева й карлики-будинки,
Зі мною в небі сонце і хмаринки.
Я підіймаюсь в космос, мов ракета,
Ось зірочка всміхнулась, ось комета,
Говорить тихо матінка: «Іванку,
Вставай хутчіш, готуйся до сніданку".
|