Цілуватиму очі, мов зіроньки, Із краплинками сліз бурштину У обіймах зімкну ніжні рученьки І від щастя потону-засну. Схороню тебе білими крилами, – Я ж лебідка, матуся твоя, І голівоньку з русим волоссячком Притулю до грудей міцно я. Твою доленьку вишию-виткаю, Всю любов укладу в вишиття, Йди в житті лиш дорогами світлими, Хай освічує шлях твій зоря. Заквітчаю доріженьку квітами, Де лиш ніжки твої пробіжать. Вмию личко твоє сонце-літеплом – Це для серця мого благодать. Розмалюю все небо веселкою Лише сонечка промінь впущу І над сном твоїм схилюся тишею, І молитви слова прошепчу.
Любі друзі,щиро дякую усім за відгуки ! Прошу вибачити,що не відписую кожному окремо на коментар,це по технічним причинам.Всіх вітаю з першим днем зими!
Гарний вірш,видно що з душі ,з серця вийшов, натхнення вам:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
