Колись...
Колись...
Височінь прозора над життям злетіла,
Дивиться в минуле крізь туман років...
У які простори її несли крила,
Де вона зазнала темних й світлих днів...
Майже розчинилась у сумних блуканнях
І злилася майже з радісним теплом,
Майже дослідила всі свої питання
Майже знайшла межі між добром і злом...
У страшну безодню з болю поринала,
Захлиналась щастям серед пінних хвиль.
І чогось, напевно, їй було замало,
Й забагато всього було звідусіль...
І всього жахалась, і була смілива,
Зраджувала мрії та рвалась до них.
То не сподівалась, то чекала дива
І минала довго віхи днів своїх...
Височінь прозора і майбутнє темне,
Тереном та ніччю завжди постає.
Нам не видно долі, що шукаєм ревно...
Та колись в минуле вдивимось своє...
Другие материалы по теме
Додав: Abigel (06.06.2008)
| Автор: © Abigel
Розміщено на сторінці : Берберфіш Марія ,
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 3872 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.