Боже мій, - яка
краса навколо!
Слів замало,
хисту і снаги
Змалювати сонцем
ясночолим
Чудно позолочені
сніги.
Вся земля в
шаленстві білосніжнім, -
Голуба й прозора
далечінь
Різко
розгорнулася – і ніжно
Затремтіла, наче
волосінь.
Радуються
свіжості та щастю
Снігурі в снігу
і їм під стать
Хочеться
бездумно нині впасти
Вже самому в
білу благодать.
Віхоли
сріблястої відбитки
Затопили чорне
тло землі, -
Вам тепер
відомо, певно, звідки
Радощі
зявляються малі?..
06.01.12
|