Моя тремка, тендітна Ліро,
У Вас закоханий надміру.
Вами збентежений до сліз,
Моя струнка, чарівна Міс.
Та споглядавши віршоплинність
Не сподівався на взаємність.
А Ви… взяли й відповіли.
Ось ми і друзі. Ми – на «ти».
Причарували мене, Пані,
І стали зустрічі жадані.
Стали блаженні вечори,
Які в спільноті провели.
Своїми творчими устами
Ви чарували
до нестями.
Тепер тривожуся щораз:
Як перебуду там, без Вас.
Як на своєму острівку
Розлуку цю перетерплю .
Моя тремка, тендітна Ліро,
У Вас закоханий надміру.
Вами збентежений до сліз,
Моя струнка, чарівна Міс.
………………………….
Даруйте, змушений піти.
Ваш шанувальник.
Навіки…
11.01.12.
|