Стихає довкола. Ялинові смоли уже відчуваю у хвіртці бажань. Між суміш туманну ступає спроквола дух світлого січня, різдвяних чекань. О, місяце-друже! Вогнем срібнорогим очисть край порогу стежки на руці. Зоря Віфлеємська. На сході – тривоги у діжки думок розкладуть камінці. На вишивці неба вмикалися зорі, гірлянди-сузір’я в Чумацькім шляху. А мрії, мов спалах, здіймуться і д’горі замерзнуть в сніжинку – кристально-стрімку. Впокоєна ніч у покроях сріблястих Зведе воєдино початки-кінці. І тіні підуть. А сніги передчасно у Альпах впадуть на чужі манівці. Стихає довкола. Впокорені душі. Колядники хором віншують Христа. Десь трісне гілля від морозу на груші, - А як цьогоріч? – Коляду запита.
Всім друзям, хто відгукнувся з добрим словом, велике дякую. Радий, що цей вірш сподобався, бо мав надію передати чудовий різдвяний настій. Бачу - вдалося.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
