АНТОЛОГІЯ ДОБИ
Набридлий час, нудний і темний, Панує мороком безкраїм... І сон розгублено кульгає, Реальність обіймає ревно. Спокутує свою провину Лампади вранішньої диском, Жаданим кришталевим блиском, Що крізь свідомість ніжно лине. І день завоювала сила: Ампери безупинні струму Розбили залишки від суму, Неначе серед вітру крила... І знову вечір, наче звичний, А потім - ніч, джерельна воля. Як щастя й сум, і радість з болем, Таємно змінюються... вічно...
Додав: Abigel (24.06.2008)
| Автор: © Марія Берберфіш (Abigel)
Розміщено на сторінці : Поезія Abigel
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2050 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.