АНТОЛОГІЯ ДОБИ
Набридлий час, нудний і темний, Панує мороком безкраїм... І сон розгублено кульгає, Реальність обіймає ревно. Спокутує свою провину Лампади вранішньої диском, Жаданим кришталевим блиском, Що крізь свідомість ніжно лине. І день завоювала сила: Ампери безупинні струму Розбили залишки від суму, Неначе серед вітру крила... І знову вечір, наче звичний, А потім - ніч, джерельна воля. Як щастя й сум, і радість з болем, Таємно змінюються... вічно...
Додав: Abigel (24.06.2008)
| Автор: © Марія Берберфіш (Abigel)
Розміщено на сторінці : Поезія Abigel
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2239 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.