Як дивно! На маму я схожою стала: Повільна хода, синій смуток очей. Це мамина смерть все в мені поміняла І відчай утрати торкнувся плечей.
А знаю лиш я, чому так воно сталось: В день смерті матусі у серці моїм З'явилося щось і в краплинку зібралось, А пам'яті голос "прости" шепотів.
І я зрозуміла, що мамина ніжність І радість, і віра, надія і біль У серці моєму навік залишились І стало минуле її - моя тінь.
|