Ось повернула доля крила: Раз необхідні так… Бери ! Я скільки раз тебе просила… Але ти вперто за своє. Невже для тебе творчі миті, Невже для тебе ця блакить, Невже для тебе манускрипти Такі важливі… Либ творить. Ну що ж тоді. Берись до справи, Мені вже
в самий раз піти. Хай дух любові в тобі править. Що ще добавити… Щасти ! "
І відвернулася шляхетно, Удаль зажурена пішла. Все якось вийшло недоречно. Куди ж ти, доле? Ти ж моя ! О, як хотілось зупинити
І щиро все розповісти. Та самочинно творчі крила Вже набирали висоти. 07.03.
12
|