Василь і Христина
На світі є багато слів
І ними треба говорити.
Забудьте мрії із прекрасних снів
І вчіться разом з світом жити.
Одну історію з життя
Я хочу зараз розказати.
Герой у ній, немов дитя,
Хоч він не вмів і вміів кохати.
Це все було зовсім недавно,
Були ще підлітками ми.
Не тратив він свій час задарма,
З'їжджав із низу догори.
У вересні - початок року,
Здружились ми з ним назавжди.
Сміливість він додав моєму кроку
І не пройшло навіть доби,
Як він в дівчину закохався
І у вир яскравих мрій,
Немов у сон, у подорож подався,
Без зайвих рухів чи без зайвих дій.
Васильком цього хлопчину звуть,
Він добрий хлопець, чорт із неба.
Його по всіх усіх усюдах чуть,
Але він поможе, якщо треба.
Він коротко пострижений,
Голубі очі має.
Він ходить, долею принижений,
Через неї страждає.
А хто ж вона? Лише Христина,
Лише приходить вечором до нього в сні.
І по характеру вона не зла дівчина,
Але друзі спортили її.
Поступила Христя в наш ліцей,
Ми там рік уже провчились.
І Вася зразу ж, ще у перший день
Сказав, щоб ми на неї не дивились.
Раз у день її він бачив
І ховав свій погляд у своїй душі.
Якби прийшлось, усе б пробачив,
Лише не зраду, лише зраду ні.
Не знаю, може щось він і задумав,
Та чи не байдуже мені.
Та ні, лишить в біді старого друга,
Цього не зроблю, ні, ні, ні.
А час все йшов і не лікував
Хворобу ту невиліковну.
А, може, просто Вася поспішав,
Не час йому ще жить на повну.
Та ні, не спішив нікуди він,
Бо почуття тримав таємно.
Сказав про це лиш Славку і мені
І знати це було приємно.
І попри всі його бажання
В щасті жити і добрі
Приносив новий день лише страждання,
Та не сказав цього він вже мені.
А вона, ота Христина,
Опівночі десь сидить
Із хлопцем біля тину.
І що ж Василькові робить?
Нічого, лише сидіти,
Плакати в душі, кричати
І на це усе глядіти,
І її одну кохати.
Щож то є оте життя?
Воно приносить щастя, горе.
Привести нам його треба до пуття
І прекрасним стане все навколо.
Проживши рік у самоті,
Любить ще більше став її.
Забувши радість почуттів,
Він біль у серці затаїв.
Й було чого, вона красуня,
Стерпіть за неї усе можна.
У його мріях - їхня доня
Й красива в ній клітина кожна.
У глибині її очей
Побачив він оту іскринку,
Що приховала в собі вир ночей
Й відверту душу, як в дитинки.
Її кошачими очима
Вона себе любить навчила,
А потім все ущент розбила.
І справді так, в красі є сила.
Він ще живий, кохає досі.
Вона це знає і мовчить.
Він рану цю сльозами зросить
І рана ця його болить.
22:09:37; 26.10.2007 року
| 
та
у Вас 
0
