Давно хотіла побувати в Божім Храмі, Та якось не складалося усе.Хотіла Свічечку поставить тату й мамі За їхнє існування неземне. І ось в один із днів погожих Здійснилась мрія- я прийшла сюди На небі сонечко світило гоже І так чарівно квіти зацвіли. Зайшла я в Храм і сльози полилися, А із душі уся печаль зійшла, Для мене світ по- новому відкрився, Немов би сенс життя я віднайшла. А в храмі дійство дивне відбувалось Хрестили діточок-маленьких немовлят Вони так гірко плакали,пручались, Не розуміючи ,чого від них хотять... А батюшка із ніжністю й любов"ю Їх поливав водичкою святою. І затихала малеча у купелі Лиш чулися "агукання" веселі. А ми дивилися на янголяток милих, А у серцях лиш радість і любов, І на очах батьків щасливих З"являлись сльози щастя знов. А я тихенько Богу помолившись, Виходжу з Храму- вже додому час... І прОшу,щоб Господь,гріхи простивши, Не покидав в тяжку годину нас.
Тут ціла історія про Ваше перше враження від перебування у Храмі. Мені близька ця тема, тому й ставлю 5. А ще прошу дозволу опублікувати Ваш вірш у районній газеті "Голос Баштанщини", у тематичній сторінці "Благовіст" (точну дату не знаю, але протягом березня - точно)...
Пане,Пилипе,а тут дозвольте з вами не погодитись..Це потрібно розуміти так.що коли батюшка полив їх водичкою святою і вони після того затихли у купелі.За коментар - дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
