Можливо краще " вони ж як ми - без "я" ", на ваш розсуд Ще хотіла додати Любомире ваш вірш і справді навіває сум, це ще раз доводить що ви пишете від душі ,мені дуже подобається ваша творчість.
Шановний поете, ви мене дуже розчулили (дійсно плачу!) Я не заїхала так далеко як ви,та так іноді сумую за рідними місцями. Але згадую татові слова:"каждый баран отвечает за свой хвост" -і це мене приводить у бажану стабільну форму:"СУМ ПОВИНЕН БУТИ СВІТЛИМ" Все що ми робимо,нащось же нам потрібно?..
" і помирають "я"... Вірш хороший, хоч і сумний. Ви все пишете з власних переживань, проте Ваше "Я" не померло, Ви пам ятаєте Батьківщину. Потрібно писати те, що хвилює. І не обов язково гуморезки.
"Мiняєм на виття!" і "I кoжний, мoв дитя..." Цікавим було поримувати рядки двох різних строф. Сподобалось про відрізки "від нуля" і забруднену одіж (себто штани й светри)гг
Але бачу, Любомире, що для Вас важливу роль відіграє психологізм у семантиці поняття.. То ви про "ЩОСЬ", то про "Я".. Все якісь фройдівські "розкопки". Загалом, психологічно наснажений вірш. Бажаю подальшого творчого розвитку))
"Люди,питання мучить, Чи є така стаття Для тиx, xтo тeбe змусив Згубити власнe «я»..?"
Вразив епіграф. Перехресне питання: Любомире, а ХТО саме змушує загубити власне "я" людей, що їдуть за кордони у пошуках кращого життя? Ви, напевно, маєте відповідь, бо ж прагнете тим людям (чи обставинам) покарання...
Ви у "своєму стилі", Любомире, усе у творі гаразд. Ну а тема. А тема "важка" і сумна. За браком поетичного досвіду більне не можу розповісти, що тут гарно, але скажу, що найбільше сподобались ось ці радки:
I дeсь,там,дe прoxoдить Кoрдoну лiнiя... Стoять,блукають,xoдять I пoмирають «я»...
Любомире, ви дійсно вразили чудовим віршем... Примусили задуматись про втрату чогось незрозуміло рідного. І знаєте що, в мене колись було таке відчуття, коли я вже перестала жити в батьківській хаті - в самостійному житті бувало тяжко, часами згадувались теплі моменти разом з мамою, татом, братом...І коли стрімголов неслась додому, щоб все віднайти - ...цього вже не було, бо й я доросла, і брат, і батьки старші... Те ж саме, коли переїжджаєш в інше місто - летиш часом додому, зо два дні не можеш натішитись, а потім тягне назад. Життя таке... Дякую за вірш!!!
Вибачте.... Вас вигнали із нашої країни? Хто? Ви єдині підіймаєте еконоиіку України... нонсенс.... Тому що лишні кошти непідкріпленні товаром зазвичай викликають інфляційні процеси.... Ви герої? Чому? Бо ви здалися і лишили розбирати це лайно майбутнім поколінням... Україна Вам щось винна? Вам вона як і мені нічого невинна... Це ви винні їй... Але замість того щоб налагоджувати "щось", у своїй країні, ви відправляєтесь бути дешевою раб силою для інших країн... Знаєте, у кожного своя думка.... За допомогою вашою думки я зрозумів одне, що ми живемо в країні повного застою якого невидно ні в якій країні, але ми живемо в цій країні..... А ви?
ЛЮБОМИРЕ ЦЕЙ ВІРШ МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ ЯК ЧАСТИНУ НАШОЇ ІСТОРІЇ, АДЖЕ ПОДІЇ ЯКІ В НЬОМУ ВИКЛАДЕНІ ВІДБУВАЮТЬЦЯ ЗАРЕЗ! І НЕ ВАЖЛИВО,ЩО В ДЕЯКИХ МІСТЯХ ПРОБЛЕМА З РИМОЮ. ГОЛОВНА САМА СУТЬ! ЧИТАЮЧИ ВАШ ВІРШ ВІДЧУВАЄТЬСЯ РУКА СПРАВЖНЬОГО МИТЦЯ,ЦЕЙ ШЕДЕВР НАПОВНЕНИЙ ГЛИБОКИМИ ПОЧУТТЯМИ6ПЕРЕЖИВАННЯМИ І БОЛЕМ! ДАКУЮ! ВАШ ВІРШ ЧУДОВИЙ І ЗАСЛУГОВУЄ НАЙВИЩОЇ ОЦІНКИ!
Кожен має право на свою думку... Я не згодна із Вами обома. Хто із нас правий? Краще не доводити, треба просто побувати у становищі іншого, щоб попробувати хоча б зрозуміти людину. Але ця дискусія ні до чого не приведе. Для Любомира: НІКОЛИ НЕ МОЖНА ГУБИТИ СВОЄ Я! ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ ТРЕБА ЗАВЖДИ БЕРЕГТИ, ДЕ Б МИ НЕ БУЛИ. "Я" не траба відпускати, як же без нього? Тому й дивляться на багатьох іноземців, як на дешеву робочу силу, бо вони не мають своєї гідності (я про грязні светри, про нетверезий стан багатьох земляків та багато чого іншого). А працюють поруч з іноземцями й італійці, які виконують ту ж роботу за однакові гроші.
Володимире! Еміграція була завжди. Це нормально, кожен вибирає сам, як жити. У тварин теж є міграційний процес, це боротьба за виживання, пошук їжі, кращого клімату, репродукції... Успіху Вам!!!!
Кожен має свою думку і не буде її змінювати. А звинувачення ні до чого не приведуть крім суперечки, і відповідальність за долю країни лежить на кожному громадянинові незалежно від його місця знаходження.
От і дійшли до суті - не треба шукати винних у власних проблемах (як і оправдувати вчинки зовнішніми обставинами). З Тамарою згідна на всі 200%, що доля власного "Я" (як міри гідності) тільки у наших руках. Любомире, ви попросили приватом дати коментар, що я і зробила. Вибачте, коли він вас якось роздратував. Зазвичай, пишу коментарі рідко і тоді, коли відчую співзвучне і щось таке, що зачіпає душу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
