МИТЬ
Здається, мить така крихка, Що її цінність - то примара, У небі десь блакить легка, А в іншу мить - отруйна хмара. Розібється, мов скло, навік Часу беззахисна краплина. Уламки - як мовчазний крик... І впала назавжди хвилина. Щаслива мить, болюча мить, - Усі зникають в безвість сиву, Бо над Землею час стоїть Життя невтомленого співу.
Додав: Abigel (05.07.2008)
| Автор: © Марія Берберфіш (Abigel)
Розміщено на сторінці : Поезія Abigel
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2191 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя