МИТЬ
Здається, мить така крихка, Що її цінність - то примара, У небі десь блакить легка, А в іншу мить - отруйна хмара. Розібється, мов скло, навік Часу беззахисна краплина. Уламки - як мовчазний крик... І впала назавжди хвилина. Щаслива мить, болюча мить, - Усі зникають в безвість сиву, Бо над Землею час стоїть Життя невтомленого співу.
Додав: Abigel (05.07.2008)
| Автор: © Марія Берберфіш (Abigel)
Розміщено на сторінці : Поезія Abigel
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2279 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але