Де радість та легка, що душу заспокоїть,
Які тривожить сни на бездоріжжі ночі?
Пробачити тобі... Та ран це не загоїть:
Прощення - то сльоза, що точить мокрі очі.
Є правда, та вона - ілюзія жорстока,
Бо бачити її не можеш ти навіки.
Вона - то білий птах, що в небі живе, доки
Ми на землі лиш чуєм гайвороння крики.
Нехай болить мені твоя безсила зрада,
Нехай невпинний страх стискає груди знов...
Ти - біль глибокий мій і ти - моя розрада,
Бо серце не порожнє, плаче в нім любов.
У гущині віків людини голос стихне,
Історія часів зітре єдину мить,
Та доки є життя, то сенс його не зникне,
Він навіть крізь віки нездоланно звучить.
| 
у Вас 
0
Хоча, трохи важкувато читається
