Стіни й решітка - в'язниця, Камінь у серці зомлів, Доки журба зпопелиться Серед відчужених слів.
Голос голодний зірвати, Що у тенетах тісних Став би приреченим катом, Катом ілюзій своїх...
Б'ється навколо стихія, Ніби знервований птах. Відчай журбу не зігріє, Нащо ж пручатися так?
Долі замріяній сниться Світло далеких вогнів, Ніби безжальна в'язниця З безліччю вільних шляхів.
25. 08. 2008 р.
|