Ну дуже трепетно... Сама ідея поезії сподобалась (і технічне виконання на "5"). Насмілюсь рекомендувати Вам, Маріє, прочитати оповідання Марії Матіос з такою подвоєною назвою: "По праву сторону твоєї слави"(Книга життя і смерті) . Це оповідання буде органічним продовженням Вашого віршованого твору. І хочеться почути потім Ваш відгук. Згода?
Дуже красиво, нічого не скажеш. Іноді, буває, прочитаєш твір, а відчуття ніякого, а від цього - наче після основної страви: смаком насолодився, а присмак залишається ще довго. Чудово! 5-балів.
Звучно, хоч сумно. Але наше життя, то не тільки радощі (хоч про них всі так мріємо) лиш також все те, що біля нас. І приймаймо життя на землі у всіх його кольорах. Вірш сподобався і ставлю Вам належну "5".
Дякую, Любомире! За талант окреме велике спасибі, це дуже приємно. Я за фахом український філолог, тож чиста мова - мій найперший обов'язок. Та і взагалі я українську мову дуже люблю, відчуваю її, бо ж вона така красива та мелодійна )) Отакі справи :-) Дякую ще раз!
Дуже хочу почути відповідь на запитання. Поясніть звязок між рядками - І В ПУТАХ МИНУЛИХ УСЕ СТАЛО ДІЙСНИМ, ХОЧ ЖОДНА Б НАВЯЗЛИВА ГРАНЬ. Здогадуюся, що ці слова виникли від пошуку рими до КОЛИВАНЬ . Іще - ГРАНІТНАЯ ВАРТА З ГЛИБИННИХ НЕВТОМНИХ НАДІЙ. За ГРАНІТНУ ВАРТУ - сама висока оцінка, а глибинними невтомними надіями вам не вдасться обманути мене.
Дякую, Ольго, Вікторе! Відповідаю на Ваше, Вікторе, запитання щодо рядків "І в путах минулих усе стало вільне, Хоч жодна б нав'язлива грань!": "нав'язлива грань" - це те, з чим треба боротись, що треба подолати, а людині це необхідно, це ж те, що відрізняє життя від смерті. Тому, хто помер, уже не треба із чимсь боротись, бо по смерті він уже не стріне жодних "граней" (тому-то там усе вільне, адже повністю вільна лише пустка). Щодо "глибинних невтомних надій", то вони існують і дають про себе знати... З одного боку, читач може інтерпретувати твір по-своєму. Можливо, Ви це не зрозуміли, бо Вам це не близько чи з інших причин... З іншого боку, якщо Ви щось не зрозуміли у вірші, - то за це, у першу чергу, відповідає автор (тобто я). Отже, цей момент треба було донести більш майстерно)) Але для мене честь - чути думку про свої твори (зокрема Вашу, як читача і як поета), тому дякую за коректну критику й за висловлене враження від написаного мною.
Відповідь задовольняє, хоча запитання залишаються... Проте, вони можуть бути завжди. Не ображайтеся за мою увагу до ваших віршів. Це вже добре, що вони не проходять повз нас.
у всіх тепер розщеплений подих - які бувають перестороги на майбутнє , а ще кажуть що поети не пророки
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
