НАД ЖИТТЯ

Бачиш, сонце торкається ніжним промінням
Твоїх уст та волосся шовкового знов...
Я цілую тебе крізь заграви осінні,
І навіки дарую безмежну любов.

Твоє заспане серце своїм зігріваю,
Пещу словом солодким крізь тишу вночі.
Віддаю тобі все, хоч багато не маю,
Лиш кохання гаряче, як погляд свічі.

У твоїм світлім погляді всі запитання,
Що так мучать тебе та не знайдуть пуття.
Та не можу я зважити силу кохання,
Пояснити тобі, що люблю над життя...