Ти - самотня вежа і життя маяк, І пробитий штормом човен серед моря. У бутті фатальний, неминучий знак - Ти один з усіх страшних моїх історій...
Темний вірш на білім аркуші смутнім, Мов безкомпромісна сила днів потоку. Блискавки розрядом ранять вже своїм: Все перед очима, і вже ані кроку!
Упадімо в землю - там майбутнє в нас, Подивімось в небо - подих там останній... Все розсудить жорстко невблаганний час, Тож і не корися ти в своїм зізнанні...
В порожнечу рветься цей надривний крик, Розтина повітря, серце відпускає... Пульс ще не спинився в замкнених повік, Ще вузькая стежка не дійшла до краю.
Дякую, Любомире! Чесно кажучи, я не дуже сподівалася на такі гарні коментарі за цей вірш. Він мені теж подобається, але він темний і сумний, а такі не дуже люблять...
Дякую Вам, Максе, за коментар)) Щодо човна - треба щось вирішити. Із тим рядком усе нормально, я перевіряла. Хоча, він просто за змістом підходить, а так він не дуже стрункий (змінювати не хочеться)... Дякую Вам за добрі слова! Читаю я поезії багато, але, якщо чесно, то більше прози...)) Так виходить)
Дякую, Максе, і Вам щасти. Але вірш - то така річ, що зміниш рядок, і вже інший зміст, а задум втрачається.І до чого тут "від лукавого", прірва? Гадаю, воно зайве.
Та ні, навіть коли у тебе щось не в*яжеться з загальноприйнятними нормами, не обов*язково це виправляти. Марія ж нормально сприймає критику, то значить усе гаразд. Інша річ, коли б вона почала писати цілі оповіді про те, як той чи інший рядок у неї вийшов досконало, ото була б вже проблема. Можливо я не розуміюсь в рідній мові, та мене не бентежить, чи човен розбивається штормом, чи пробивається. Головне, що результат один і той - це трагедія, бути потопленим у бурхливій воді.
Взагалі, гарний твір з філософським присмаком. Якщо мені подобаються твори - ставлю завжди 5. Так і тут - тверда 5-ка!
Дякую Вам, Василю! На мою думку, фрази та вислови у поезії треба сприймати ширше. Якщо ж ні - то не вийде нічого нового, і колись уже не буде, про що писати. А цього не можна допустити!
О, то вже як у пісочниці, пішло прозивання.... А щодо вірша, то мені він сподобався своєю сумною емоційністю. Сум тут не закляклий, а якийсь такий динамічний, рвучкий. Особливо вдалі рядки: "Ти - самотня вежа і життя маяк, І пробитий штормом човен серед моря." (шановні, штормом пробиваються навіть вікна катера. Це я знаю напевне, бо була в такій ситуації) "Упадімо в землю - там майбутнє в нас, Подивімось в небо - подих там останній..." (тут дуже вдало використано навпаки усталені асоціації "земля-смерть" та "небо-надія")
Таке тепло, мудрість така... Збагнути все це хочу. Здається, промине життя. Слова стаюуть пророчі . Не впишуть їх у забуття В сльозах помиті очі. Тому Маріє, Ваше Я Читаю так охочо... Чи ж не душа Ваша співа?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
