Я плакати не вмію вже давно, Чи то від щастя, чи від горя… Ні я не кажу, що все одно, Я просто плакати не вмію... вже давно.
А ще не вмію співчувати… Колись уміла, колись жаліла – не тепер… Не ті часи…Та й нікому це співчуття давати, Не ті вже люди і співчуття їм не дано пізнати.
Колись уміла я кохати А зараз… Хоча так хочеться пізнати Всі ці почуття: закоханість, страждання, біль… Та не дано, чомусь вже не дано кохати.
Усе змінилось… Чи то змінилась я, чи світ змінився Та все не так, якісь всі не живі…. Очі не горять… І наче посміхається – але не щиро…
Шукати відповідь безглуздо – не знайдеш… Це нова Ера, нове суспільство… І цінності не ті, і інші інтереси… Усе змінилось, усі змінились… І навіть Я! 29 жовтня 2011
Любочка буду жорстоким , але справедливим , Вибач- але не те що б хотілося читати Знаєш читав твої перші твори на Анумо- реально сподобалися, особливо про юнацькі літа! Тому тут напишу- потрібно краще. Щиро. Натхнення
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
