***

Злободенну таблетку-реальність

Кладу під язик:

Знову ранок приходить –                                                                                                                      

Від цього не краще-не гірше…

Ця проклята зима,

До якої сяк-так уже звик

Замітає сліди,

А із ними недопалки віршів.

У легенях гніздиться

Бронхіт і загублений дим,

Щоб зігрітись хоч трохи

Мугикаю ритміку блюзу.

Ця навальна зима,

Як одвічна причина причин:

Розібратись в собі –

Відшукати прощення і музу.

Небо кашлем вологим

На місто відхаркує сніг…

Ця зима, як остання

Із тих, що не буде ніколи –

Порозкидала нас

На сітківці колійних доріг,

Що  вчорашніми днями

Біжать безперервно по колу.