Я ніколи не спав, я не знав, що є ніч,
Ніхто не навчив, і не моя це провина,
Я не знав – є весна, така гарна річ,
Мені ніхто не казав, що ти не єдина. Мене ніхто не навчив,
Я жив і не знав, що любив,
Я дихаю одною тобою,
Впиваюсь весною – водою Я не знав, що трава так гучно шепоче,
Мене не навчили казати «Люблю»,
І не знав я дзеркал, як ясні ті очі,
Навчи мене жити, благаю, молю! Я ніколи не знав,
слова « Жив» і « Кохав»,
та живу і кохаю,
хоч і ймення не знаю. Сонце, хмари, очі, небо –
Що за дивні ті слова,
Сонце, хмари, очі, небо –
Для мене є лиш ти одна,
Ночі, весни, поцілунки –
Я їх сам з тобою вчив,
Ночі, весни, поцілунки –
Тепер я знаю, що любив.
| 
у Вас 
0
