 Світлана
Сергіївна Луцкова народилася 21 червня 1971 року в селі Майкові
Гощанського району на Рівненщині в родині вчителів. Закінчила
Крем’янецьке педагогічне училище, Рівненський педагогічний інститут. Тривалий час працювала з
дошкільнятами (музичний керівник в дитсадку), учнями (літературна
студія при районному Будинку школяра), студентами (прес-центр
Острозької Академії та редактор студентської газети), дуже серйозними
дядями й тьотями (керівник редакційно-видавничого відділу Острозької
Академії). Була кореспондентом районної та обласної періодики, а також
львівського «Експресу». Належу до Спілки журналістів України та
літературного об’єднання “Радосинь» (м.Київ, керівник Дмитро
Чередниченко). В 1999 році видала збірку поезій «Дивне коло».
В кінці 2000 року, після переїзду в
Італію, життя переділилося навпіл. Період адаптації пройшов. Ностальгія
та любов до слова – ні.
Рада знайомству і спілкуванню з вами
– нехай і здаля. Проте авіапереліт Мілан (Мальпенса) – Київ триває
всього дві з половиною години.
ДО МОВИ
Не дай, не дай мені спіткнутись –
Я мрію мудрості навчитись.
Дозволь до тебе пригорнутись
І сили з рук твоїх напитись.
Не дай, не дай мені втомитись.
Я – сповідь, ти – моє причастя.
Дозволь від тебе загорітись
І знов повірити у щастя.
Коли ж мені з прощальним дзвоном
Зима опуститься на плечі,
Дозволь твоїм лишитись словом
У безсловесній порожнечі
1992
| 
та
у Вас 
1
