Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Чт, 21.11.2024, 20:22

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 46

Гостей: 46

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Поезія Шевченко Тамари [56]

Фотоальбом

Василенко Любомир [35]

Опацький Михайло [36]

Фотоальбом

Луцкова Світлана [35]

Фотоальбом

Лях Руслан [24]

ОК, ФОТОАЛЬБОМ

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Поети Італії	Луцкова Світлана

СИНОВІ

СИНОВІ

Упертий чуб, замурзана долонька...
Чи переплутав згортки чорногуз?
Мені усе ночами снилась донька.
То звідкіля ж узявся землетрус?

Їжак малий!.. Ні бантиків, ні кісок,
М'ячі, рогатки, голос - як дзвінок:
"Бридкі котлети! Чіпсів і сосисок!
Котлети, мамо, - їжа для жінок!"

Ура! В атаку!.. І летять подушки,
Стільців уламки, мов уламки шхун.
Втішав мене й почухував за вушком
Ведмедик Пух - досвідчений шпигун.

Всього було: врожаї та обжинки,
І помилки були - глухі кути.
Така у мене доля - мами й жінки -
Скарби оці нехитрі берегти:

Наш дім ясний, берізку світло-русу,
Старі листи, незайманий папір...
... Неспішно, гордо голить перші вуса
Мій син. Мій "нобель". Мій найкращий твір.

Додав: octava (22.12.2009) | Автор: © Луцкова Світлана

Розміщено на сторінці: Луцкова Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3724 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 38
Порядок виводу коментарів: 3Спам 1 Zira • 18:14, 22.12.2009 [Лінк на твір] С У П Е Р ! ! ! "Нобель" повинен пишатися такою мамою, як ти! 0Спам 2 octava • 18:30, 22.12.2009 [Лінк на твір] Та... пишається А котлет все одно не любить. 0Спам 5 К@труся • 21:34, 22.12.2009 [Лінк на твір] +100, Зоряно!!!!!!!!!!! 0Спам 3 45tom • 20:33, 22.12.2009 [Лінк на твір] Класно!Світлано таке не придумаєш...Тільки можна тільки спостерігати і записувати.!Упертий чуб, замурзана долонька... Чи переплутав згортки чорногуз?- а це місце у вірші взагалі -супер! 3Спам 4 octava • 21:25, 22.12.2009 [Лінк на твір] Ага! Значить, мені вдалося Вас переконати, що діти не від борщу бувають! 1Спам 13 45tom • 22:29, 22.12.2009 [Лінк на твір] "на ваших глазах я умнею"-чорногузи виявляються винуваті... 0Спам 14 octava • 23:33, 22.12.2009 [Лінк на твір] Добре, Льошик! Ще мені залишилося Вас переконати у необхідності сонетів у житті українських романтиків і романтиць 1Спам 18 45tom • 23:48, 22.12.2009 [Лінк на твір] я буду уважно слухати аргументи на користь сонетів,і може погоджуся... 0Спам 6 К@труся • 21:40, 22.12.2009 [Лінк на твір] Такий світлий і теплий віршик... І справжній))) 2Спам 7 octava • 21:50, 22.12.2009 [Лінк на твір] О, донечка обізвалася 1Спам 9 К@труся • 21:56, 22.12.2009 [Лінк на твір] ой.. як приємно. Цьом! А Рома знає? Хі-хі 2Спам 15 octava • 23:34, 22.12.2009 [Лінк на твір] Як узнає - буде нам "хі-хі"... 1Спам 8 Szlachtycz • 21:50, 22.12.2009 [Лінк на твір] Дуже гарний тактовний вірш, бо з певністю таким і є Ваш СИН. Вчитавшися в суть вірша, все видко як на долоні. Дякую за вірш. З повагою Василь Шляхтич 0Спам 10 octava • 21:57, 22.12.2009 [Лінк на твір] Вам спасибі, пане Василю. 0Спам 11 Nemo • 22:02, 22.12.2009 [Лінк на твір] Ну як Вас можна не любити, ... і Ваші вірші...? Я - люблю... 0Спам 16 octava • 23:35, 22.12.2009 [Лінк на твір] Немо, а у Вас скільки є "нобелів"? 0Спам 12 shetamara • 22:27, 22.12.2009 [Лінк на твір] Світлано, що там "нобель", то твій "шедевр"! От час летить. Мій ще вуса не бриє, але якщо раніше забував розчесати волосся, то тепер поки не випрямить усі кучерики, то із хати не вийде. 2Спам 17 octava • 23:45, 22.12.2009 [Лінк на твір] Кокет! Ти бач... Справді, коли ті діти повиростали? Я ще Пуха бережу, і зошит, куди записувала різні потішні слова "шедевра": німців "ніндзями" називав; хотів працювати цілувальником, а коли дізнався, що корова жує жуйку, все просив у неї: "Зроби, корово, бульку"... 1Спам 19 shetamara • 01:02, 23.12.2009 [Лінк на твір] А мій колись казав, що ніколи цілуватись не буде, ну хіба що один раз прийдеться, на весіллі, бо так усі роблять. 0Спам 22 Sofi • 17:53, 23.12.2009 [Лінк на твір] А мій цілується весь час.... хоч уже більше щоки підставляє)))) 1Спам 26 octava • 21:04, 23.12.2009 [Лінк на твір] Ще є такий вибір професій, окрім цілувальника: сміяльник і бабульник (від "бабуля" - бабуся :). В останньому випадку можна не лише щоки підставляти, а й долоні - на цукерки і гривні 0Спам 30 Sofi • 23:11, 23.12.2009 [Лінк на твір] О! ТО то про мого хитруна! Усіх любить і до всіх мажеться котиком... навіть мурчить так само))) 1Спам 20 Sofi • 07:26, 23.12.2009 [Лінк на твір] Розчулила... Аж заплакала... Читаю зранку, доки мій синочок спить... Мов янголятко! Теж бережу незайманий папір, під диваном самостріл, під ногами конструктор (ніби прибирав його вчора))) "Мій найкращий твір", " мій нобель" - так!!!!! 0Спам 21 natalya-gurkina • 17:07, 23.12.2009 [Лінк на твір] КЛАС!))))))))) 5!))))) 0Спам 27 octava • 21:06, 23.12.2009 [Лінк на твір] Все Вам, Наталочко, смішки ))))) 4Спам 23 kuzanv • 20:01, 23.12.2009 [Лінк на твір] Це твір, який одразу можна включати до золотого фонду української поезії. Тут є все: любов, щирість, традиції, материнське тепло, материнська турбота, ласка, ніжність... Все це разом робить нас Людьми з великої літери, перетворює нас на патріотів і героїв. Але не таких героїв, що кидаються на амбразури, а таких, які щодня роблять маленькі подвиги для загального блага, для блага наших жінок і наших матерів. Дякую Вам Світлано. Ви супер! 1Спам 24 shetamara • 20:22, 23.12.2009 [Лінк на твір] За коментар - 2Спам 28 octava • 21:19, 23.12.2009 [Лінк на твір] Йой, Васю, не хваліть мене так, бо вже готова до амбразури - підтюпцем Спасибі щире! Риси матері, Берегині й лебідки притаманні кожній жінці. Та від чоловіка залежить, якою мірою вони проявляються. А мені Ваш вірш подобається - про те, як доню купали 1Спам 25 svetakedyk • 21:01, 23.12.2009 [Лінк на твір] Мама! Як це гарно і велично звучить. Дитина! Щиро. А правда Світлано, що сини та дочки завжди лишаються дітьми, навіть коли батьки стають бабусями та дідусями. Чудові у вас подушки і нагорода найкраща в світі, більшого й бути не може. Щастя вашим вусам Свого часу(кілька років тому) написала віршик для донечки під назвою Перемога. Але згадався мені віршик інший, він був першим, який вона завчила і всім розказувала. Тільки ми його трішки призабули, а не записали. Ну приблизно так було: Рочків п'ять я маю, але вже читаю Пишу і малюю, пісеньки складаю. Вчила мене мама, вчив мене і тато Щоб багато знати треба лінь прогнати. Я і проганяю - Зранку як устану, як почну галасувати Аж до темної ночі буду лінь ганяти, Бо казала мама, бо казав і тато Щоб багато знати треба лінь прогнати. 0Спам 29 octava • 21:35, 23.12.2009 [Лінк на твір] :))) Мамині віршики - найкращі. Гарно у тебе виходить. Як і в інших творах - олівцем (ручкою :)) водить щастя 0Спам 31 Medbrat • 09:51, 24.12.2009 [Лінк на твір] Ну що тут сказати :прийшов останнім-приєднуйся до усіх вище сказаних Справді дуже-жуже 2Спам 32 Did • 17:03, 24.12.2009 [Лінк на твір] Твої слова... Чужі звучать вівати, По всіх усюдах правда не дріма. Тобі приємно, знаю, відчувати, Що навіть так ти в світі не сама... Прекрасна поезія!!! 0Спам 33 octava • 20:10, 25.12.2009 [Лінк на твір] Як Вовк із "Ну, погоди!" казав: "Лучший мой подарочек - это ты!" Ваш "віват", Вітю, найголосніше звучить 0Спам 34 Viktorivna • 20:48, 25.12.2009 [Лінк на твір] Ну, Октаво, порадувала, розсмішила, і взагалі - я з віршем просто відпочила і отримала масу задоволення!!! 0Спам 35 octava • 22:43, 25.12.2009 [Лінк на твір] Така ти, Вікторівна, не балувана... Спасибі! 0Спам 36 Katya • 14:39, 06.01.2010 [Лінк на твір] А у мене - доня. Мабуть тільки в тому і різниця між нами, Світланко. Дякую за вірш!!! 0Спам 37 Царівна • 12:41, 14.05.2010 [Лінк на твір] .... брак слів... цікавий перехід на передостанньому рядку 0Спам 38 Царівна • 12:44, 14.05.2010 [Лінк на твір] о! я скопіюю Ваші віршики - мамі і діду на вихідних почитаю - їх "порве" (що емоції, напевно, знайомі, бо незабаром мій день народження, а коли я народилась - вся сім'я зустрічалась в коридорі - доки бігала з пелюшками - хто - прати, хто - сушити :):):)

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі