Упертий чуб, замурзана долонька...
Чи переплутав згортки чорногуз?
Мені усе ночами снилась донька.
То звідкіля ж узявся землетрус?
Їжак малий!.. Ні бантиків, ні кісок,
М'ячі, рогатки, голос - як дзвінок:
"Бридкі котлети! Чіпсів і сосисок!
Котлети, мамо, - їжа для жінок!"
Ура! В атаку!.. І летять подушки,
Стільців уламки, мов уламки шхун.
Втішав мене й почухував за вушком
Ведмедик Пух - досвідчений шпигун.
Всього було: врожаї та обжинки,
І помилки були - глухі кути.
Така у мене доля - мами й жінки -
Скарби оці нехитрі берегти:
Наш дім ясний, берізку світло-русу,
Старі листи, незайманий папір...
... Неспішно, гордо голить перші вуса
Мій син. Мій "нобель". Мій найкращий твір.
|