Нескінченна вода розправляє прим'ятий пісок, Поглинає сліди, нам завчасно провини прощаючи. І задмухує лагідно сонце сумний голосок Заблукалої чаєчки - чаєччин (...чаєччин... чаєччин...)
Стільки солі і сили, і правди у звичних речах! Що то буде із нами, як мушлями Доля награється? Тільки ніжне відлуння ( і хвилі, і хвилі - в очах): ...знаю це... знаю це... знаю це... знаю це... знаю це...
Так, нескінченна - краще ( як і нескінченні шляхи удосконалення ) А Ви справді "...знаєте це..." чи просто радите зберегти у рядку склад, якого бракує?
Що ж то буде? Якщо знаєш це, то розказуй! Гарний вірш, Світлано, філософський.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
