Нескінченна вода розправляє прим'ятий пісок, Поглинає сліди, нам завчасно провини прощаючи. І задмухує лагідно сонце сумний голосок Заблукалої чаєчки - чаєччин (...чаєччин... чаєччин...)
Стільки солі і сили, і правди у звичних речах! Що то буде із нами, як мушлями Доля награється? Тільки ніжне відлуння ( і хвилі, і хвилі - в очах): ...знаю це... знаю це... знаю це... знаю це... знаю це...
Так, нескінченна - краще ( як і нескінченні шляхи удосконалення ) А Ви справді "...знаєте це..." чи просто радите зберегти у рядку склад, якого бракує?
Що ж то буде? Якщо знаєш це, то розказуй! Гарний вірш, Світлано, філософський.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
