... Навертання Всі золотисті обличча природи Що відбиваються у шкляній кімнаті Вітер що сонце полумяне водить Bзявши за руку ввічливість дитяти, Hебесна серна - приятелька хмари Що безсумнівно стрибнула на місяць Щоби зорей сочистих налибатись У нескінченім павутинні тиші, Й пливе рікою інертне кохання Із зрозумінням радості порога, І хто б подумав що на нашу віру Найваще буде навернути Бога ? 1995.06. Листопад. П Онишканич ...
|