Земське щастя

Земське щастя

Очі сині, очі гарні
Скільки б святостей не знати
Усі вони стають марні
Як до вас їх порівняти

Ви ж як срібло - золотіє
Коли його не вживають
Дорожіють бо всі скарби
Коли власників не мають

І, як би не чарувати
З людьми ця сама проблема
Наша вартість не в дукатах
Та ціна наша шалена

І не важне де б бували
Які школи покінчили
Важне що усе б віддали
За ці мрії молодії

То ж дозвольте мені друзі
Розповісти цю історію
Й вибачте коли припадком
Не по-вашому говорю.

1

Є парафія в нас у Греблі
І хоч рідко там буваю
Та говорять що комедії
І це місце не минають,

І, що від нового року
Є у нас новий священник
Отець Мирон, молоденький
Й не одружений, гадають

Пречудовий має голос
В церкві трясуться ікони
І не є це профанація
Його наспів є законний.

І так від нового року
Наша церква оживіла,
Тягнуть люди, де не глянеш
Стать жіноча відновилась

Пробудилось існування
Не пустіють вже крилоси
Хоч не хоч а наша віра
Вкінці овочі приносить

І пожвавіло у співі
Кожен трапиться як може
Й бува й саботож пробьється
Слух не в кожного, мій Боже,

2

Та це річ вже другорядна
Бо у церкві днесь, панове,
Крім отця, що у сутанні
Є й Марійка Гаврило"ва.

Ох, чудовае дівчатисько !
Скраю села виростало
І хоч прикро тут сказати
В церкві часто не бувало

Та за ті сімнатцять років
Розцвіла мов буйна квітка
Пречудова !!!, і дивитись
На ікони не привикла,

Та не справа тут в іконах,
Хоч це образи любовні,
Річ у тім що кавалeрів
Заступи в нас невимовні

А такої більш нагоди
Й за сто літ може не бути
То ж вперед - усі розмовні
Поробилися й озуті

Й скрізь прасуються сорочки
Й поправляються сутанни
Бо отець також кавалeр
Значить вільний він, нормальний.

3

Справа ясна, ми не діти,
В почуття велика сила,
Я не знаю особисто
Кого б вона не згубила,

Її наслідки відомі
До весілля аж тривають
Але як тут одружитись
Молоді себе не знають,

І сказати обєктивно
Ситуація хаотична
Як спішитися повільно,
Тема роздумів відвічна,

З яких перший: де ж зустрітись
Щоб не звести підозріння
Або часом не згрішити
Як охота прийде сильна

Бо не раз уже бувало
Що у святості навчанню
Не все добрий кінець мало
Хоча суть так як звичайнo

Була добра і правдива,
Часом навіть зрозуміла.
А, по-друге, було б добре
Щоб мудрого щось сказати

4

Бо не годиься дурному
Закохану поучати,
Та це річ уже простіша
Отець школи покінчили

Й про любов теорію знають,
Практики на жаль не вчили.
... і так мислячи сьогодні
При суботній божій службі

Отець Мирон не спроможний
Вирішити справу мужні,
Й в сповідалницю засівши
Думає про режисерію

Першої зустрічи... аж з тихша
Чує голос, цей священний
Цей єдиний й протилежний
Цей найблищий і далекий

Ніжний, простий і безмежний
Вільнокрилий мов лелеки,
І з раптового веління
Аж замовкнув на хвилину

І забув вже про спасіння
І про святість свого чину
Бо в цім Богом даним місці
Діла інші є сьогодні,

Кажуть - справи особисті,
Розуміємо - любовні.

5

Й покохались молодята
Хоч річ тепер небувала,

Отець з виразом хлопяти
І Марійка б невпізналась
Бо утоплена в любові,
А сказавши політично

Смішні стають всі теорії
Як діла ідуть практично,
Та не лише ми практичні
Родимося на планеті

Є крім нас ще і космічні
Хоч приземнії берети
Котрі діють з волі неба
І всміхаються солодко,

О такі то власне сили
Милість беруть на коротко.

...

Й нич не зробиш й нич не вдієш
Полюбив ти існування

А любовна інституція
Заказує любовання,
Забувай тепер чудові
Поцілунків повні ночі

Забувай вечірні прощі
І закоханії очі,
Все скінчилося декретом
Засліпленії аґонії

6

Кажуть могло б пошкодити
Коли б полюбив дословні
Й тому на багато краще
Любувать теоретично;

Не рискуєш на здоровю,
Не пітнієш неприлично,
Й ростеш цвітеш розцвітаєш
Є бо над тобою люди

Котрі дуже добре знають
Що для тебе краще буде !
І пожалкував священник
Чому він не православний

Чому в стані так натхненним
Привязаний до сутанни,
Та ж одне життя придано
Й з нього ще не скористати

Гріхом було б, й що зробити
Заборонено кохати.
Й не спить ніч і не спить другу
Про Марійку лиш гадає

Що за тиждень коротенький
Її село попращає
І поїде десь служити
На далекую провінцію

7

Як же ж там далеко жити
Закоханому у жінці ?!
Це вже звучить як "Причинна"
Або навіть "Катерина",

Хоч історія відмінна
Та любов, видно, єдина
Всі подібні робить твори
Навіть в нашому столітті

То ж дозвольте що закінчу
Цю трагедію комічні:

Очі сині, очі гарні
Скільки б святостей не знати

Усі вони стають марні
Як до вас їх порівняти.
І хоч кажуть вас любити
Лиш за праведним законом

Та любові не схопити,
Процедурна заборона
Не візьме її в контролю
Й не закриє у вязниці

8

Бо Сизифова це праця
І Сизифові традиції,
І ніяке їхнє жниво;
Днесь в католицькій святині

Саме віру православну
Найсильніше люблять нині.
То ж не чудуймось Миронам
Що мандрують по єпархіах,

Вони, знаючи небесне,
Вірять ще й у земське щастя !!!

9

1994.10.20
П Онишканич

...