Невже пройти аж стільки світу Потрібно було мені вбраним В небо дивитися по-тиху Шляхи минаючі незнані, Невже аж стільки днів чекання В німих годинах протирічча Рости я мусів без вітання З дощем падаючи у вічність, Невже аж стільки комбінацій Проплисти мусіло у віки Щоб я Тобі сьогодні вранці Червоні рожі міг вручити ?
Досить цікаво , але все якось наплутано і добре ще не осмислено до кінця . Але основа передання душі у слова дуже цікаво , багато є про що замислитися . Чому ми , творці слова , так деколи спішимо і кудись летимо . Я розумію що є бажання чим швидше поділитися добрим словом із іншими . Але часто зупинка потрібна кожному , щоб ще раз переслухати те що написано ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
