Осінність

Затиснула осінь сумніву пястук
Й заслонила обличча вікон
Літо до соняшних вдивляється рук
З недовіри відчиняє рот

Скрізь село згоріло у стеблистий дим
Врожаю скінчилась пора
Упитись тепера вином весняним
Першого осіннього дня

Упитись як часу непослушний син
Розхристаний, брудний в думках
В надії що в кручах січневой трави
Впізнаюсь у своїх очах

Звахітніли мрії як голки сосон
Горячий прикрива їх пух
Задивилась кожна у свій горизонт
Від шелесту в вічність ростуть

Це осіння вільність - сполошений птах
Це що так боюся і що мені треба
Як у пальцях в хліб зімятий несу шматок неба
Щоб доспілими устами перелкнутися