... Чекання Непевність в краплі зупинилась А Ти без огляду на це Як сонце появляєшся, Як сонце весняне. Мозок опу'хає в майбутність, Чекання двері доторка, Любов й надія вже присутні Та серед них Тебе нема. Скільки б хотілося зміняти І залишати в недоторк, І обнімати, і кохати, І залицятися в просторі, Скільки б хотілося радіти З того що сонце і земля Скрізь весняніє й розквіта, Та що ж коли Тебе немає, А мої мрії - зайві квіти А думки - програна війна. 1989 П Онишканич ...
|