| ... Дорога Лунають співи віковії,
Життя гуде й гуля земля,
В долонях сумніви й надії,
І шма'ток хліба для шлунка. Сотні назначених керунків,
Мільйони точних вказівок,
Й мякий мій мозок, мій насущий,
Іде - землею до зірок. Іде, і обрій утікає,
Земля кругла як горизонт,
Доріг багато, і не знає
Як взяти шлях що на добро. Як взяти шлях що йде до щастя,
В життя почате наче сніп,
У існування справжню казку,
Котрою вітер шелестить ? Як від агоній відірватись,
Від припадкових почуттів ?
О дав би Бог хоч це дізнатись
На цій дорозі віковій. 1994.07.21 П Онишканич ...
| 
у Вас