... Дорога Лунають співи віковії, Життя гуде й гуля земля, В долонях сумніви й надії, І шма'ток хліба для шлунка. Сотні назначених керунків, Мільйони точних вказівок, Й мякий мій мозок, мій насущий, Іде - землею до зірок. Іде, і обрій утікає, Земля кругла як горизонт, Доріг багато, і не знає Як взяти шлях що на добро. Як взяти шлях що йде до щастя, В життя почате наче сніп, У існування справжню казку, Котрою вітер шелестить ? Як від агоній відірватись, Від припадкових почуттів ? О дав би Бог хоч це дізнатись На цій дорозі віковій. 1994.07.21 П Онишканич ...
|