P. S.

P. S.

Запутаність приземного філозофства
Коли стараємось відкрити оригінал
Ведро починає бути каменем
А сльози це хемічна субстанція

Велич нестерпної мізерії
Надмухана поняттями безмежжя
Сінуси математичних почуттів
Що розквітають як проста протилежна

Очі не то"ркають долоні
І сон зрівнюється до ліжка
Й знімаючи вечірне простирало
Інерція окреслює намисто

То ж прошу: не ніщім відносність
Не відламуймо де"ревам галуззя
Щоб птаха мала місце де усісти
І заспівати пісню свого лугу

В воді не розпускаймо простсвіту
Й в інтерпретаціях не затратьмо рож
Хай квіти по всі віки будуть квіти
Тоді бо навіть ми будем також

1994.11.14
П Онишканич

...