Розмова

Розмова

Розмова - біле розцвітає слово
Шматок паперу і краплина дії
І почуття - писати я готовий
Чорнило - вітер дує в мої мрії

Я є тепер - і дивно про це знати
У павутинні всього що минуле
Іду в майбутність і обтираю п"яти
В чоботях дійсності - ансфалт і педікюре

Мандрівка з Богом і віри повні груди
Пригідні очі проклюнулись в обличчі
Вже все я бачу, вже бачу ідуть люди
Вже зрозумітись я би хотів в криниці

Пробились руки - і вже їх простягаю
І хочу знати, і хочу я збагнути
Мовляв: знання у вітрі нахапаю
Немов любов схопити мож у руки ?

Невже можливо мозок зрозуміти
Тим самим мозком, в цій самій хвилині ?
За чим питатись стоячи у житі ?
За чим тут розум вранці й на долині ?

1995.01.09
П Онишканич

...