| ... Вичікуючи на поїзд Оце приземне і близьке бування
Наче "добридень" проходить крізь мій мозок.
Горіє місто вітром привітання
І я безпечно вже почуватись можу,
І певен я - не стріну півзнайомих
А лиш звичайних товаришів-прохожих,
Грандіозні клени і популярний порох,
І теплі руки затьмарених заводів. Гуде невпинне й тихе існування,
Сюди приходжу із при"ходом сніжиці,
Свідомий часу нa схрещенні чекання,
Розумний світлом вечірньої вули"ці.
Тут навіддихаюсь я балконним ростом
Щей викупаюсь в ринвах чорнобривих,
Це моя радісь - розкішність бути гостем,
Дитячий розум - поверхова щасливість. Це притаманне постійнеє бажання,
Щоб бути містом теплим і притyльним,
Прожити зиму у стукоті трамваїв,
Провести час в цигарці, що відкурна.
У теплоті безмежної кишені,
Куди найбільш підручної любові,
Хоч неймовірне що аж стільки щастя
В жмені котра вичікує на поїзд. 1994.11.27
П Онишканич ...
| 
у Вас 