В той день так припікало сонце, що аж листя корчилося на деревах, а на небі – ні хмаринки! – Велика спека! – зітхнув Петро Мотиль, втираючи піт з чола. – Коби хоть вітрець подув, а то не вистачає повітря дихати, – додав Іван Чубулю, зиркаючи на холодок крислатого дуба, як кіт на сало. Як добре Петровій кобилі, стоїть собі під дубом і хвостом від мух обмахується. Ех, полежати б і їм трохи в холодку, та хіба Петро погодиться? Цілий день бух та бух довбнею по колодах, аж мозок труситься в голові, а далі насмілився: – В холодку б нам десь тепер посидіти і холодного пивця... – Теля спить – молоко снить! – перебив його Петро. – Хіба ти б за комір висипав пиво?! – роздратувався Іван. – В нас кицка мамалиги та три цибулини, і до вечора, як до Єрусалиму, а він собі на холодок та на пивце думає... Давай, коли дрова, бо вечором кірон* знову почне: «Гроші заробляєте, як у шахті, а працюєте, як у апрозари!**». Іван хотів щось відповісти, але з лісу, наче вовк, вибіг панок у солом’янці і прямо до них: – Здорові були, хлопці! Сам Бог мене направив до вас! Іван з Петром, зацікавившись, чому Святий Господь направив до них панка, тільки очі вітріщили на нього. – Я тут недалеко знайшов гарного дубка, такого дубка, що аж!.. «В цього не всі кози дома», – подумав Іван. – Три дні ходив, поки знайшов його... «Цей втік з дурдому – стис міцно сокиру Петро. – Хто зна, який вітер віє у його гарбузі?» – Бачу, у вас коник, не привезли б ви мені дубка додому? Даю вам по тисячі леїв! «Господи Святий, цілий форшуш!***» – ледь не скрикнув Іван. – Повеземо, чому б ні! – погодився Петро. Панок дав їм гроші наперед, повів їх до дубка, пояснив, як добратися до його хати і пішов собі, підстрибуючи з радощів. Ще сонце було високо на небі, коли Петро з Іваном дійшли до вказаного їм подвір’я. – Чесний панок Іва’, чи як думаєш, га? – Таких рідко знайдеш, – відповів Іван. – По тисячи нам!.. – Добрий заробок! – А, може, попилили б його на ковбанчики і покололи, га?... – Чому б ні, за такі гроші... Коли Петро з Іваном докінчили справу, придибав і панок. – Готово, хлопці, привезли? – запитав весело панок. – Готово, пане! Вже й попилили, покололи і в січку склали! – гордо випалив Іван. – Що?! Христе Небесний! – заревів не своїм голосом панок. Лісорубам, аж мороз спиною побіг. – Я дубка для Розп’яття біксадської церкви підібрав, а вони... Я три дні блудив лісами, поки його знайшов, а вони... Господи Святий! – ревів панок ламаючи руки. – Я вас... Але кого? Бо за Петровим возом тільки курява піднялась.
Спасибі вам всім, за гарні відгуки, з повагою Михайло!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
