 |
| графіка М.Г. ТРАЙСТИ |
Позволю березі
дихати моїми грудьми.
Як темно тепер
на другій половині світу!
І все, що має свою тінь удень,
ніччю стає німим богом.
Позвлю березі
кохати моїм серцем, –
це заспокоїть мене! –
коли дзвін старої церкви
кличе вік моїм іменем.
у Вас 
0
дякую! Так, Ви праві! І це чудовий спосіб жити своє життя!