Вірші мої, спішіть до мене!
В цю мить потреба вас пізнати, –
В душі моїй бушують клени
І линуть запахи ромену,
Який квітує біля хати. У тім ромені – свої думи,
Свої вірші, веселка фарб.
І сповна вранішнього суму
Я відчуваю в морі шуму
Їх тишу, як новітній арт. За рогом вулиці – будинок,
Де летаргічний напівсон
Журливо–древніх сірих стінок
Ховає істину сторінок
Минулих днів в сучасний фон. У тім будинку – свої думи,
Свої вірші і привид–час.
І сповна в надвечір’ї суму
Я відчуваю серед шуму
Їх тишу крізь незвичний бас. Вірші мої, спішіть до мене!
В цю мить – потреба оспівати...
І тишу цю, і шурхіт кленів,
Й веселку, й сон, і сум ромену,
Який квітує біля хати...
| 
у Вас 
1
