Болить мені серце за Київ і Крим, Важка в мої неньки година, Бо мови тут різні, Бог в серці - один І правда - одна лиш, єдина. Та правда складна, не відразу збагнеш, Вже вкотре народ на колінах, А той президент, що "покращив життя", Чомусь в зарубіжних країнах?! І "слуги народу" далеко тепер, І сім"ї всі їхні в безпеці, Лишилась країна, роздерта ущент, Хоч гола... і та в небезпеці. Лиш Сотня Небесна її стереже, Святі мої люди, мій краю, Давайте країну свою збережем, Де єдність і мир, заклинаю! Мої побратими із Сотні Небес Життя віддали за свободу, Щоб голос у правди навіки воскрес, За краще майбутнє народу. Тож будьмо їм вірні, мої трударі, Дарма, що в казні вітер віє, З колін підіймаймось, єднаймось, живім... Ніхто нас убить не посміє!
Кажуть - риба гниє з голови... А починати розбудову, піднімати країну з колін потрібно починати з низу, із себе! Простягнімо руку допомоги одне одному. Я думаю щоб закликати до єдності самому потрібно вміти єднати... Ось такі вірші цьому сприяють...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
