ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ
День пам’яті прийшов, як давній біль, Мабуть, тому так хочеться мовчати. І хоч пісні лунають звідусіль, Моя душа не хоче святкувати.
Я гріюсь біля Вічного вогню, І чую – б’ється в монумента серце. Скликають вдови всю свою рідню, І тут ніхто їм зайвим не здається.
День пам’яті, день споминів і сліз, Що, наче роси, на ці квіти впали. У шепоті зеленому беріз, Багато літ зозулі накували...
А спогади печуть, немов на рані сіль, Мабуть, тому так хочеться мовчати. І хоч пісні лунають звідусіль, Моя душа не хоче святкувати. травень 2012
|