СТАВАЙ НА КРИЛО
Дякую, Боже, уже підросло Гордих поетів нове покоління. Та не бере воно в руки весло, Мова, як море, – йому по коліна. Литі рамена і сила в руках, Швидше-но сходьте, егей, із дороги! Небо труснувши, ідуть по зірках, Ніби по келихах битих, у ногу. Швидко ідуть, бо не маючи крил, Просто і легко – ні неба, ні мрії. Струни душі, то напруга для жил, Муза – і слова сказати не сміє. Друже, тримай-но міцніше весло, Мова, як море, і треба вітрила. Слово кигиче – ставай на крило, – Сміло, завзято, як птах легкокрилий.
Додав: Beatus (20.10.2011)
| Автор: © Іван РЕДЧИЦЬ
Розміщено на сторінці : Редчиць Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2077
# закладок
? Боже , Дякую , уже підросло Гордих поетів нове пок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
у Вас