ОСВЯЧУЙ ДУШУ…
Ти любиш слово?
Не забудь… І пий,
Немов росу вишневу,
Що п’є садок цей щедроцвітний…
Схились у спеку тонкокрилу
Бентежним серцем до криниці,
Нехай душа себе побачить…
І ти на неї подивись,
Та не забудь ніколи
ту хвилину,
Коли душа його народить…
Ти любиш слово?
То не зрадь… І не покинь,
Як сироту, в цю чорну безгомінь,
Коли воно з гарячими вустами
Літає день і ніч під небесами…
Йому немає місця на землі,
І з нього виростають журавлі…
Не любиш слова?
А чому?
Освячуй душу
в світлім
джерелі…
| 
та
у Вас 
0
