Карпатська ворожея шепнула якось в вушко : -Як хочеш щиро покохати ,хлопче любий, Завжди бути жаданним ,то шпанську мушку ... На краю світу мусиш віднайти ,голубе .
Та міру у коханні знай -не доведи себе до згуби , Не перейди межі ,створивши казку -міражі . Сама ж пропала ,як міраж ,як сон ранковий , Була ,чи ні ? Таки була –залишила в руці підкову...
Та де її шукати ,в які заморськії краї іти , Ту мушку в світі відшукати ,дорогу як знайти ? Сміється часто із нас Небо ,коли ми у стражданні , Але Земля всім допоможе ,щоб віднайти кохання .
І Долю ,часто нам назустріч посилає Дороги ,щоб до цілі прокласти широкі , Ворота в замки відкриваэ надвисокі. Якщо і ні –то знаки завжди вірні подає ,
Так і мене у час невідано ,і ким назначений Вітрами перемін світами понесло , Неначе прокляли в гарячці ,не пробачили , Бо громовою блискавицею покинув я село .
І гнало мене вітром через ріки , Через пустелі і дрімучії ліси. І замерзало серце у страху від рику , І душу шматували невідомі ,дикі голоси.
Що змій отруйних приручав в пустелі Гобі Здаватиметься казкою веселою тобі , Й коли Левицю об*їзджав я ,як коня , Та мову звірів вивчив навмання .
Та добував я воду із печеного піску , А танці дикі й коломийки у Савані Я з негритянкою розучував в танку , Під водоспадами купався ,а не в ванні .
Аж занесло мене в піратський, дикий край І стало жити там ,як в справжньому Раю , Куди не глянеш –ллються вина через край , Папуги з півнями ,та солов*ї щебечуть у гаю .
І ром бочками котиться на кожнім кроці , І празнуються дні святих удень ,вночі -завжди , Адже святих –багато більше аніж днів у році , В святкові дні ніхто не має права випити води...
Аж ось сьогодні я згадав про ту –стару ворожку , А разом з тим і пройдені скрізь терни всі дороги . Про те, як друзі часто ставили підножки , Звичайно і про те ,як вірнії подруги наставляли роги .
Та головне ,то та чарівна ,шпанська Муха , Що пристрастями океану мала б мене дарувати , Бо з того ,що наворожила стара в вуха – Лише одна у світі з силами мене здолати .
Перед собою ,враз побачив молоду сеньйору - Фламенго чітко відбиває на міському плаці Там слюні розпустили кабальєри всі довкола , Та з зависті сеньйори у гіркому плачі ...
Я вглядуюсь в чечітку ту ,чимраз пильніше Нічого вже не бачу ,тільки ніженьки –окови , У хмарі піднятого пилу ,що знайдеш миліше? Та що це ? Знову на ногах в іспанки ,та ж підкова ...
Чи пил ,чи то міраж –та впав я на коліна , В очах пилюка ,чи полуда – нічого не бачу . О шпанська мушко ,що в мені за переміна ? Тобі ,красуне ,я довіку цього не пробачу!!!
Думаю категорії твору не відповідають змісту, адже "Пoeти-eмiгранти 21-гo" - тут здебільшого твори про життя людей поза межами України; "Казка" - це категорія для дітей. У а вас, чесно кажучи, не дитячий вірш... До цього вірша підійде категорія "ПОСМІХНИСЬ". Тож відредагуйте його та замініть категорію
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
