Весна

Терпкий, духм"яний аромат бузку, 

Пливе в вечірньому повітрі.

І в синю тишу напрочуд дзвінку

Вплітає ніжність ноти світлі.

Зітхає серце, мається душа

І хвилю почуттів не стримать.

Ведмедиця велика із ковша

Поквапилась зірки розкидать.

Тремтить на віях захвату сльоза

І перехоплює мій подих.

А думка непомітно вислиза

І залишається лиш подив.

Дивуюсь, ніби перший раз, весні:

Садки розквітли біло-пінно,

Кульбаби в оксамитовій траві

Жовтіють рясно і чарівно.

Чогось чекаю, а чогось - шкода...

І сумнів й радість - все до купи.

Весни нестримна і легка хода

Закреслює печаль розпуки.