Ти сьогодні наснився мені: Наші губи і очі так близько, Обірвалась розлук довга низка, Плив туман наших спогадів низько, Розтворяючись в синій імлі.
В твоїй посмішці ніжність тремтить, Сині очі від щастя сміються, З вуст кохання слова ось зірвуться І луною в серцях відгукнуться, Щоб спинити лет часу на мить.
Ти навіщо наснився, скажи? Знов надія розправила крила І мовчати вже більше несила, Позови у свій сон мене, милий, І доріжку у сон покажи.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
