За мотивами вірша А.Ахматової
Плотно сомкнуты губы сухие, Жарко пламя трёх тысяч свечей. Так лежала княжна Евдокия На душистой сапфирной парче. И, согнувшись, бесслёзно молилась Ей о слепеньком мальчике мать, И кликуша без голоса билась, Воздух силясь губами поймать. А пришедший из южного края Черноглазый, горбатый старик, Словно к двери небесного рая, К потемневшей ступеньке приник. _ * _ Губи висохлі зімкнуті щільно І палають свічок тисячі. Євдокія, княжна, вже покійна, Так лежала на синій парчі. І, зігнувшись, їй мати молилась Без сльози за сліпого синка. Біснувата без голосу билась І хапали повітря вуста. А прийдешній з південного краю Чорноокий, старенький горбань, Ніби двері небесного раю, Темні сходинки поцілував.
Додав: Olga2011 (01.06.2013)
| Автор: © Ольга
Розміщено на сторінці : Olga2011
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2146 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.