Відлига

Відлига

Задощило...  Засіріло...
Сніг  пухкий  просів.
Чи  весну  щось  розбудило?
Лютий  ослабів

І  втекли  кудись  морози  -
Подались  в  біга.
Плаче  зимонька  і  сльози
Навіть  не  хова.

Це  тепло  таке  обманне  -
Серденько  болить.
Та  й  надії  світло  марне
Все  слабіш  горить,

Бо  в  очах  твоїх  самотність,
Холод  і  печаль.
Й  не  дає  проклята  гордість
Вірити  в  "прощай".

Наробила  ж  ти,  відлиго,
Сплутала  усе.
І  оплакує  так  тихо
Зимонька  себе...