Підслуханий діалог

Повний місяць золотом облитий

Вечір викотив на небокрай.

На друзки минулий день розбитий, 

Вітер декілька й собі украв.

І мені уламочок дістався,

Щоб запам"яталось назавжди,

Як сьогодні ти мені зізнався

У коханні й шепотів:"Зажди.

Не спіши закреслювать кохання

Льодяним і непотрібним "ні",

Бо втомилося моє мовчання,

Усміхнися і повір мені".

-"Милий мій, вже золотава осінь

Тче нам павутиння сивини,

Та і ми змінилися вже зовсім

І відлуння нашої весни

Вже затихло. Вирій літ бездонний

Затягнув у свій полон і нас.

Прожили життя, в якому кожний

Зустріч першу згадував не раз.

Не судилося весну зустріти

Й через літо в осінь перейти.

Дякую тобі за пізні квіти...

В одну воду двічі не ввійти".