Весна, відкланявшись, пішла, І поступилась місцем літу. В його теплі – її душа, Вся зелень трав і запах квітів.
Тепер на небі менше хмар, Дощ не лякає гучним громом. Лишилась тінь його примар, І ледь тихесенька розмова, Яку з грозою він веде, Коли ледь дощик накрапає. То тимчасове – все мине. Ось мить, і вже його немає.
Це ж літо , сонячна пора Канікули , відпустки , дачі. Воно дарує нам дива Всю радість світу, міць і вдачу.
На морі білий пароплав Гойдається на хвилях тихо. Він всіх сигналом погукав, І буде подорож на втіху.
По небу журавель летить, Казкову бачить він картину. Усе у квітах, й десь дзюрчить, Струмок маленький коло тину.
Сказати можна безліч слів Про синьооке дивне літо. І , мабуть , кожен би хотів Затримати це диво світу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
